ПІОМЕТРА. ГНІЙНЕ ЗАПАЛЕННЯ МАТКИ

Етіологія і патогенез

Захворювання розвивається у тварин з відхиленнями з боку репродуктивної системи: будь-які порушення статевого циклу, непродуктивні парування, наявні в анамнезі патологічні пологи і післяпологові ускладнення як наслідок гідрометри або наслідок розвитку атрезії цервікального каналу травматичного характеру, атрофії і десквамації слизової оболонки, хірургічні втручання з порушенням правил асептики і антисептики (наприклад, кесарів розтин); а також закриття цервікального каналу неоплазією з подальшим розвитком гнійної мікрофлори в порожнині матки. Може бути також спровоковане прийомом екзогенних гормонів.

Некоректне застосування гормональних препаратів для супресії статевої функції є основною причиною розвитку кістозної гіперплазії ендометрія.

Найчастіше захворювання виникає під час або після лютеїнової фази репродуктивного циклу внаслідок гіперплазії ендометрія з вторинною бактеріальною інфекцією. В результаті гормональних порушень в цей період, коли жовте тіло активно продукує прогестерон, під впливом якого збільшується секреція маткових залоз, пригнічуються маткові скорочення і відбувається закриття шийки матки. Гнійне запалення матки буває відкрите і закрите залежно від стану шийки матки. Вважається, що є кілька механізмів, які пояснюють вплив прогестерону на розвиток цього захворювання:

• пригнічення імунної реакції;
• стимуляція секреції маткових залоз,
• функціональне закриття шийки матки.

Але ми точно знаємо, що одним із сигналів розвитку піометри у собак може бути кістозна гіперплазія ендометрія. І найчастіше вона буває у собак з коротким анеструсом (коротким періодом статевого спокою)

Ще в 1950-х роках в результаті досліджень з'ясували, що кістозна гіперплазія ендометрія є передумовою для розвитку гнійного запалення матки. Під впливом прогестерону залози, що знаходяться в ендометрії, починають збільшуватись і виділяти секрет.

Скупчення рідини всередині залоз веде до утворення кіст. Кістозна гіперплазія ендометрія і накопичення секрету в матці врешті-решт забезпечує відмінні умови для розвитку бактеріальної інфекції. Інфікування відбувається під час тічки, коли цервікальний канал шийки матки відкритий. Отже ця патологія розвивається тоді, коли у вже змінену під впливом надлишкової реакції на нормальний рівень прогестерону матку потрапляють бактерії

Прогестерон може також пригнічувати реакцію лейкоцитів на бактеріальну інфекцію. Зазвичай джерелом бактеріального зараження є власна нормальна бактеріальна флора піхви або субклінічна інфекція сечовивідних шляхів. І навпаки, післяпологова інфекція (ендометрит) розвивається внаслідок потрапляння до матки чужорідних бактерій. Найчастіше у вмісті матки при піометрі виявляють штами E. coli, хоча зустрічаються також інші бактерії, а саме Staphylococcus, Streptococcus, Pseudomonas i Proteus

Клінічні ознаки

Клінічні ознаки проявляються зазвичай за чотири-вісім тижнів після тічки, але в деяких випадках можуть розвиватись одразу після завершення тічки (в першій половині діеструсу). Більшість клінічних ознак не є специфічними. Але найчастіше клінічна картина захворювання проявляється п'ятьма основними ознаками: анорексія (відсутність апетиту), полідипсія (посилена спрага), поліурія (підвищене сечовипускання), блювота, пригнічений стан. Крім цих клінічних ознак, ще може розвиватися загальмованість, гіпертермія, діарея, особливо в момент розвитку важкого синдрому системної запальної реакції. Підвищення температури тіла понад 20 відсотків має ознаки лихоманки. Температура може підвищуватися на початку розвитку хвороби, але потім часто знижується до нормальної і субнормальної. Загальний стан і стан шерстного покриву залежить від швидкості розвитку процесу. Іноді відзначають ознаки інтоксикації, серйозної анемії і шоку.

Гнійне запалення матки супроводжується вираженим збільшенням об'єму черевної порожнини (у великих порід собак маса матки може досягати десяти кілограмів). У деяких сук діаметр матки збільшується незначно. Залежно від стану цервікального каналу і виділень з піхви гнійне запалення матки може бути як відкрите, так і закрите. При відкритій формі, крім вже перерахованих клінічних симптомів, спостерігаються серозно-геморагічні і слизово-гнійні виділення з піхви, внаслідок відтоку гнійного вмісту знижується ризик перерозтягнення стінок матки і подальшої перфорації з супутнім септичним перитонітом.

Серйозніше страждають тварини з закритою формою піометри, у них можуть спостерігатися ознаки шоку, зневоднення або колапсу. Виділення з піхви відсутні через закриту шийку матки, це перешкоджає ліквідації гнійного вмісту, отже кількість гною в порожнині матки збільшується в об'ємі і розвивається ендотоксемія. Такий перебіг захворювання небезпечніший для тварини, бо зростає ймовірність ускладнень, а саме сепсис і розвиток перитоніту внаслідок розриву матки, отже ускладнює визначення діагнозу. Симптоми можуть швидко прогресувати до стану шоку і смерті.

Діагностика

Діагноз встановлюється на підставі анамнестичних даних, клінічного огляду, ультразвукового, рентгенологічного, цитологічного і гематологічного досліджень (клінічний і біохімічний аналізи крові). У період патологічного стану тварини спостерігається: полідипсія (посилена спрага), поліурія, зниження або відсутність апетиту, епізодична блювота, іноді діарея, вагінальні гнійні виділення. Загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові і аналіз сечі допомагають відкинути інші причини полідипсії, поліурії і блювоти, також за їх допомогою можливо оцінити функцію нирок, кислотно-лужний стан та септицемію.

Ультразвукова діагностика черевної порожнини є один із основних методів встановлення діагнозу. Діаметр рогів і тіла матки збільшений, в порожнині рогів матки анехо-генний вміст (можливі гіперехогенні дрібні включення). Так само візуалізується потовщення стінок ендометрія, що може свідчити про кістозну гіперплазію, внаслідок якої розвинулась піометра. У тварин з розривом матки спостерігається вільна рідина в черевній порожнині. Так само УЗ-діагностика важлива при цій патології, бо збільшення матки можливе при ранній вагітності.

Лікування

Може бути хірургічним або консервативним. Хірургічне лікування. Оваріогістеректомія — цей вид оперативного втручання полягає в екстрипації (видаленні) яєчників і матки. Можливість консервативного лікування залежить від деяких факторів:

1. Репродуктивний статус тварини,

2. Стан тварини на момент звернення до лікаря;

3. Рівень прогестерону в крові,

4. Вид мікрофлори (за результатами бактеріологічного посіву);

5. Чутливість мікрофлори до антибіотиків (за результатами бактеріологічного дослідження).

Рішення про проведення хірургічного втручання приймається тільки після згоди власників щодо анестезіологічного ризику і стану і маси тварини, а також після проведення стабілізації стану тварини безпосередньо перед операцією. Потенційні ускладнення під час операції можуть виникнути у тварин з кардіопатологією.

Профілактика

Контроль циклу тічки, облік періоду анеструса (чим менший проміжок між тічками, тим вищий ризик розвитку кістозної гіперплазії ендометрія і піометри). Контроль УЗД матки в період діеструса.

Якщо тварину не планують використовувати для розведення, то доцільно провести планову оваріогістеректомію після досягнення повного репродуктивного статусу та враховуючи ризик утворення ускладнень зважаючи на породу собаки. Якщо ж тварину планують парувати, то необхідно ретельно контролювати гормональний стан, моціон і харчування, не застосовувати безконтрольно препарати, які впливають на гормональну функцію тварини.

Список літератури:

Bartoskova A, Vitasek R, Leva L, et al. Hysterectomy leads to fast improvement of haematological and immunological parameters in bitches with piometra. J Small Anim Pract 2007.

Verstegen J, Dhaliwal G, Verstegen-Onclin K. Mucometra, cystic endometrial hyperplasia, and piometra in the bitch: advances in treatment and assessment of future reproductive success. Theriogenology 2008.

Pretzer SD. Clinical presentation of canine piometra and mucometra: a review. Theriogenology 2008.

Hagman R, Lagerstedt AS, Hedhammar A, et al. A breed-matched case-control study of potential risk-factors for canine piometra. Theriogenology 2011.